РИНКОВІ ТРАНСФОРМАЦІЇ У РЕКРЕАЦІЙНОМУ ПРИРОДОКОРИСТУВАННІ

Останні десятиліття ознаменувалися інтенсивним розвитком рекреаційної сфери, яка є провідною сферою діяльності в багатьох країнах світу і однією з найбільших користувачів природних ресурсів, що визначають її територіальну організацію, напрями спеціалізації, формування туристичних потоків та рівень ефективності роботи рекреаційних закладів. Тому проблема забезпечення рекреаційних потреб досить давно розглядається як проблема освоєння та раціонального використання природних рекреаційних ресурсів (ПРР). Це викликало необхідність дослідження процесів використання та охорони ПРР як специфічного напряму в природокористуванні.

Вивчення проблем рекреаційного природокористування та пошуки шляхів їх вирішення найчастіше здійснювалися у контексті формування та розвитку територіальних рекреаційних систем, підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу територій. Проте цілісного та завершеного характеру як наукова концепція цей напрям не набув. Залишаються нерозв’язаними проблеми розвитку рекреаційного природокористування в умовах ринкової економіки, становлення відповідного інституційного середовища, необхідності визначення меж державного регулювання відносин у рекреаційному природокористуванні. Водночас, необхідність переходу до сталого розвитку вимагає перегляду існуючої парадигми природокористування з урахуванням екологічного обмежувального чинника розвитку соціально-економічних систем, формування нового теоретичного та методологічного забезпечення подальшого розвитку рекреаційного природокористування.

На основі аналізу сучасних наукових концепцій природокористування обґрунтовано необхідність використання системно-ієрархічного підходу до визначення сутності рекреаційного природокористування (як явища, процесу та виду діяльності), що дозволило виявити екологічні, соціальні та економічні проблеми функціонування рекреаційного природокористування загального, процесуального та процедурного рівня.

Як явище, рекреаційне природокористування трактується нами як динамічна відкрита система, у межах якої відбувається взаємодія людини з природним середовищем щодо використання його рекреаційних властивостей. Ознака динамічності обумовлює розгляд сутності рекреаційного природокористування як процесу, що визначає його розвиток, і якому характерна сукупність взаємопов’язаних та взаємозалежних складових: виявлення та вивчення ПРР; їх оцінка, обґрунтування доцільності освоєння та вибір форм використання; регулювання процесів освоєння та використання; охорона, відновлення та поліпшення якостей ПРР; їх збереження для майбутніх поколінь. Такий підхід до визначення сутності рекреаційного природокористування має прикладне значення і розширює його трактування як виду економічної діяльності, що забезпечує розвиток рекреаційної сфери шляхом раціонального та ефективного використання ПРР.

Характерна рекреаційному природокористуванню динамічність обумовлює його трансформації як системні перетворення, спрямовані на удосконалення економічних, правових і соціальних відносин щодо подолання недосконалостей сучасного рекреаційного природокористування. Метою цих трансформацій є створення інституційного середовища, в якому оптимально поєднуються ринковий механізм господарювання та регулювання рекреаційного природокористування (державне та громадське) і забезпечення умов для використання регіональних конкурентних переваг.

Нині відбувається становлення ринку рекреаційних ресурсів, передумовами чого є законодавчо-нормативне закріплення плюралізму форм власності на землі рекреаційного призначення, приватизаційних процесів у рекреаційній сфері, формування ринку землі, грошової оцінки земель та платності за їх використання; наявність ПРР із значними регіональними відмінностями; зростання попиту на рекреаційні послуги, а отже й на ПРР; розвиток рекреаційного підприємництва на умовах оренди земель рекреаційного призначення.

Для того, щоб зрозуміти та структурувати процеси, які відбуваються у рекреаційному природокористуванні, прогнозувати зміни та розробити адекватні механізми їх регулювання, розроблено методику оцінки перспективності розвитку рекреаційного природокористування. 

Для визначення тенденцій розвитку рекреаційного природокористування в Україні здійснено аналіз показників функціонування рекреаційної сфери та її інфраструктури, що дало можливість зробити такі висновки: показники концентрації ПРР у регіонах України свідчать про високий рівень забезпечення рекреаційними ресурсами АР Крим, Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської, Одеської областей, високу інтенсивність використання природно-рекреаційного потенціалу в АР Крим, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях, резерви розширення обсягів використання ПРР у Житомирській, Волинській, Івано-Франківській, Тернопільській, Чернігівській, Чернівецькій, Сумській, Хмельницькій областях; з ростом кількості рекреаційних закладів потреба у ПРР теж зростатиме, регіони з рекреаційною спеціалізацією вичерпали можливості подальшого розвитку за незмінності підходів до використання ПРР, оскільки збільшується і потреба в них (особливо у ПРР, які забезпечують відпочинок), і вимоги до якості. Тому значно зростає перспективність освоєння природно-рекреаційного потенціалу Карпатського регіону та Полісся (табл. 1).

Аналіз групи соціальних показників дозволив визначити рівень внутрішнього попиту на рекреаційні послуги та навантаження на рекреаційні території, привабливість з позицій соціальної стабільності, облаштування життєдіяльності та благоустрою території. Виявлено, що найвищий внутрішній попит на рекреаційні послуги у промислових регіонах України. Використання групи екологічних показників забезпечило урахування дестимулюючого впливу на перспективність розвитку рекреаційного природокористування негативної екологічної ситуації, яка склалася у ряді регіонів, в основному – південно-східних.

Водночас методика дозволяє використати проміжні результати дослідження за кожною з груп природно-ресурсних, економічних, соціальних та екологічних показників і зробити висновки щодо перспектив розвитку певних напрямів рекреаційного природокористування.

Таблиця 1

Групування регіонів за індексами підгруп показників

природно-ресурсного забезпечення

	Адміністративні утворення
	високий	середній	низький
За рівнем концентрації земель рекреаційного призначення	Хмельницька Івано-Франківська Чернігівська Чернівецька Рівненська Волинська, Сумська Закарпатська	Тернопільська Херсонська Полтавська Житомирська Львівська Одеська	Миколаївська, Луганська Донецька, Запорізька Черкаська, Харківська  Київська, Вінницька Кіровоградська Дніпропетровська
За рівнем концентрації природно-рекреаційного потенціалу	Закарпатська Львівська	Житомирська Волинська Івано-Франківська Тернопільська Чернігівська Чернівецька Сумська Хмельницька	АР Крим, Вінницька Полтавська,  Київська Кіровоградська Харківська, Черкаська Луганська, Одеська Донецька, Миколаївська Дніпропетровська Херсонська, Запорізька
За рівнем забезпечення землями рекреаційного призначення	Волинська Рівненська Сумська Тернопільська  Херсонська Хмельницька	Житомирська Закарпатська Івано-Франківська Луганська Львівська Миколаївська Одеська Полтавська Чернівецька Чернігівська	АР Крим Вінницька Дніпропетровська Донецька Запорізька Київська Кіровоградська Харківська Черкаська
За рівнем забезпечення  спеціальними ПРР	Львівська Тернопільська Івано-Франківська Закарпатська Волинська Полтавська	АР Крим Вінницька Донецька Рівненська Хмельницька Чернігівська	Житомирська Запорізька, Київська  Кіровоградська Луганська Миколаївська Одеська, Сумська Харківська, Херсонська Черкаська, Чернівецька
За часткою природно- рекреаційного потенціалу в ПРП регіону	АР Крим  Волинська Івано-Франківська Житомирська Закарпатська Київська  Львівська Харківська Чернігівська	Вінницька Луганська Одеська Полтавська Рівненська Сумська Тернопільська Хмельницька Черкаська Чернівецька	Дніпропетровська Донецька  Запорізька  Кіровоградська Миколаївська  Одеська Херсонська Чернівецька

На основі кластерного аналізу визначено характерні групи регіонів з високим, середнім і низьким рівнем перспективності розвитку рекреаційного природокористування. До регіонів з високим рівнем перспективності розвитку рекреаційного природокористування віднесено АР Крим, Одеську, Львівську, Івано-Франківську, Закарпатську, Чернівецьку, Хмельницьку області, середнім – Волинську, Тернопільську, Сумську, Чернігівську, Харківську, Рівненську, Житомирську, Полтавську, Херсонську, Київську, Луганську, Вінницьку, Черкаську області, низьким – Донецьку, Запорізьку, Дніпропетровську, Кіровоградську, Миколаївську області (табл. 2). Застосування SWOT-аналізу дало можливість визначити сильні та слабкі сторони, можливості та загрози репрезентативних регіонів з названих груп, на основі чого можна формувати типові стратегії розвитку рекреаційного природокористування.

Таблиця 2

Групування регіонів за рівнем перспективності розвитку рекреаційного природокористування

	Рівень перспективності розвитку рекреаційного природокористування
	високий (9,154-6,4)	середній (5,592-2,586)	низький (2,435-1,035)
Адміністративні утворення	Одеська Львівська Івано-Франківська Закарпатська АР Крим Чернівецька Хмельницька	Волинська Тернопільська Сумська, Чернігівська Харківська, Рівненська Житомирська Полтавська, Херсонська Київська, Луганська Вінницька, Черкаська	Донецька Запорізька Дніпропетровська Кіровоградська Миколаївська

На основі вивчення процесів, які відбуваються у рекреаційному природокористуванні можна зробити висновок, що перехід до переважно ринкових відносин має супроводжуватися дієвими заходами щодо екологічного та соціального спрямування його розвитку, оскільки, в умовах конкуренції, підприємці, намагаючись отримати якомога більші прибутки в найближчий період, застосовуватимуть екстенсивні форми використання ПРР за межами екологічно припустимих навантажень, диктуватимуть високі ціни на особливо рідкісні та цінні ПРР, що унеможливить до них доступ малозабезпечених верств населення.

Йдеться про необхідність переходу рекреаційного природокористування на засади екологоорієнтованого розвитку з широким використанням ринкових механізмів, громадського та державного регулювання. Це має бути достатньо гнучка, проте стабільна система взаємовідносин між державою, громадськістю, суб’єктами господарювання, відповідними контролюючими структурами. У практичній діяльності важливо використовувати стійкі мотиваційні механізми позитивного і негативного спрямування, важелі та інструменти яких спонукатимуть природокористувачів ефективно використовувати ПРР, берегти чистоту довкілля, у разі деструктивного природокористування – відповідати за нанесені збитки, у разі поліпшення якості ресурсів – отримувати додаткові вигоди.

Тому перспективним етапом розвитку рекреаційного природокористування є його трансформація у соціоекологоорієнтований ринок рекреаційних ресурсів (СЕОРРР).  Сутність цієї трансформації полягає у формуванні такого середовища, де взаємопов’язана сукупність ринкових та регуляторних механізмів забезпечила б узгодження цілей і напрямів розвитку відносин у сфері рекреаційного природокористування з урахуванням соціальних, екологічних та економічних інтересів його суб’єктів, максимальне задоволення не лише індивідуальних, а й суспільних потреб, збереження та відтворення ПРР, їх раціональне використання.

Модель такого ринку є функціонально біномною: її елементи розглядаються з двох позицій – як ті, що створюють ринкове середовище і як орієнтуючі, корегуючі ринок складові у формі комплексного регуляторного механізму. Комплексний регуляторний механізм (КРМ) – це сукупність інституцій, методів, заходів та інструментів, призначених для певного спрямування ринку рекреаційних ресурсів у руслі збалансованого розвитку.

Реалізація концепції СЕОРРР – це складне завдання оптимізації процесів, які на ньому відбуваються, тому ефективність СЕОРРР як системи варто оцінювати, виходячи з того, наскільки її механізми (ринковий та регуляторний) забезпечують досягнення оптимальності розвитку соціоекологоекономічної системи. Цей підхід відображається у моделі соціоекологоекономічного оптимуму, як стану соціоекологоекономічної системи, якому характерні взаємна узгодженість соціальних, екологічних, економічних інтересів її суб’єктів і забезпечується оптимально-співвідносний рівень ефективності як складових підсистем, так і системи загалом (рис. 1). Для практичного вирішення задачі оптимізації запропоновано використати лінійне програмування, що дозволило визначити простір оптимуму, тобто такі межі рекреаційних навантажень на природні ландшафти, при яких не відбувається їх деградація, забезпечуються суспільні потреби та прибуткова діяльність рекреаційних закладів.

Рис. 1. Схема полів оптимуму та компромісів

Таким чином пропонуються суттєві зміни у рекреаційному природокористуванні, які полягають не лише у його екологізації, а й соціалізації, виробленні нового кредо розвитку цієї сфери.

Як інструмент становлення та розвитку соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів розглядається маркетинг рекреаційних територій що є видом діяльності, спрямованої на вивчення та формування попиту, задоволення потреб і просування природних рекреаційних ресурсів з урахуванням необхідності їх збереження, недопущення деградації та погіршення рекреаційних властивостей. Будучи об’єктивно необхідним результатом становлення ринкових відносин у рекреаційному природокористуванні, МРТ є важливим інструментом стратегічного розвитку рекреаційного природокористування, що забезпечує формування соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів.

Одним з найсуттєвіших ринкових інструментів є ціна. Вважаємо доцільним використання дворівневої моделі ціноутворення на основі маркетингового підходу. Перший рівень передбачає обґрунтування ринкової вартості ПРР, що дозволяє відобразити цінність ПРР, їх соціально-економічну та екологічну значущість як основного чинника задоволення рекреаційних потреб людини. Ринкова вартість розглядається як вихідна, базова величина для проведення конкурсних торгів (тендерів, аукціонів), на яких, на основі співвідношення попиту і пропозиції, визначиться остаточна ринкова ціна ПРР (другий рівень). Таким чином, маркетинг рекреаційних територій покликаний збалансувати інтереси суб’єктів ринку рекреаційних ресурсів і є важливою умовою реалізації соціальних та екологічних пріоритетів в умовах формування та розвитку ринку рекреаційних ресурсів.

Реалізація нової концепції вимагає розробки відповідних механізмів та заходів щодо формування інституційного середовища, тому розроблено такі пропозиції:

- створення Фонду рекреаційних земель України як сукупності законодавчо визнаних, територіально визначених та функціонально закріплених земельних ділянок з відповідними природними ресурсами та умовами, які сприяють (можуть сприяти) відтворенню життєвих сил людини, її розвитку, що обумовлює їх особливу лікувальну, оздоровчу, відтворювальну, пізнавальну, естетичну, наукову та культурну цінність, обмеженість, унікальність та доцільність цільового використання у процесі рекреаційної діяльності;

- удосконалення системи управління рекреаційним природокористуванням на основі створення регіональних управлінь ФРЗ, департаментів відпочинку в міських радах, розширення повноважень відповідних відділів в управліннях лісовим та водним господарством для реалізації рекреаційної функції цих природних ресурсів, розширення господарських повноважень Національних парків;

- впровадження системи дозволів на спеціальне та комплексне природокористування, лімітування рекреаційних навантажень, ліцензування та сертифікацію рекреаційної діяльності, паспортизацію рекреаційних об’єктів; використання прогресивних форм рекреаційного природокористування (оренди, концесії, франчайзингу, субконтрактингу) та форм його територіальної організації (рекреаційних парків, корпорацій, кластерів, спеціальних туристично-рекреаційних зон, курортополісів).

Аналіз практики управління природокористуванням загалом дозволив дійти висновку, що воно неефективне без дієвого фінансово-економічного механізму, який базувався б на матеріальній зацікавленості у розв’язанні проблем природокористування. Тому вважаємо доцільним впровадження в практику регіональних небюджетних Фондів розвитку та охорони рекреаційних земель, формування якого передбачається з таких джерел: платежі за цільове використання ПРР; плата за оформлення ліцензій та дозволів, експертну оцінку, оформлення паспортів рекреаційних земель; збори на покриття екологічного збитку, нанесеного підприємствами ПРР; добровільні вклади та пожертви.

Запропоновані заходи мають реалізовуватися комплексно, з певним спрямуванням, враховуючи специфіку регіонів. Тому на основі аналізу рівня перспективності розвитку рекреаційного природокористування, положень маркетингу рекреаційних територій розроблено трьохрівневу схему формування стратегій розвитку рекреаційного природокористування, яку рекомендовано використовувати регіональним і місцевим органам влади для розробки політики розвитку рекреаційного природокористування, закладам-природокористувачам для підвищення ефективності діяльності (рис. 2).

На основі схеми формування стратегій розвитку рекреаційного природокористування сформована матриця стратегічного позиціонування регіонів України. Вибір певних стратегій для кожного регіону здійснено на основі аналізу перспективності розвитку рекреаційного природокористування та групування регіонів за цією ознакою з урахуванням результатів SWOT-аналізу, який забезпечив виявлення сильних та слабких сторін, можливостей та загроз у репрезентативних регіонах.

 Рис. 2. Багаторівнева схема формування стратегій розвитку рекреаційного природокористування

Таким чином, відносини у сфері природокористування повинні розвиватися з позицій раціональності використання, збереження та відтворення ПРР, підтримки їх життєздатності та функціональності, доступності до цінних рекреаційних ресурсів нині та в майбутньому, що забезпечить умови поліпшення якості життя та здоров’я населення України.